2024 книжковий рік
Чудовий видався читацький рік: 28 прочитаних книжок, з яких лише три мені не сподобались. Цікаво, що одна з цих книжок належить авторці, попередня книга якої є однією з моїх най-найулюбленіших – Донні Тарт. Тим не менш, мені зовсім не припала до душі її “Маленький друг” - вона стала моїм розчаруванням року. Не дивлячись на це, як нібито балансуючи цей неприємний досвід, 2024 приніс мені книгу та автора, які мають шанси стати одними з моїх найулюбленіших – це Салман Рушді та його “Клоун Шалімар”. Ця книга є одним з моїх найяскравіших літературних вражень останніх років і точно стала однією з книг “мого серця”, бо в ній є все, що я люблю в літературі: магічний реалізм, життя інших культур, історія та геополітика і, звісно ж, об’ємні персонажі з нетривіальним життєвим шляхом. Тож я безперечно буду продовжувати знайомство з цим автором.
В 2024 я відкрила для себе новий жанр – мальописи для дорослих, - і мені сподобалось! Обидва прочитані мальописи залишили настільки приємні враження та наповнюючий післясмак, що я б їх перечитала. Це “Розквітає найчервоніша з троянд” Лів Стрьомквіст (майже соціологічне дослідження про те, як видозмінилось романтичне кохання та чи є йому місце в споживацькому світі) та “Курча з чорносливом” Маржан Сатрапі (історія про музику та кохання в Ірані).
Також в цьому році я перший раз прослухала аудіокнигу, це була “Пачінко” Мін Джін Лі. Книгу рекоменндую тим, хто хоче більше дізнатись про японсько-корейські відносини та полюбляє сімейні саги про декілька поколінь. Хоча загалом мої варження від цієї популярної книги неоднозначні: мені не вистачило глибини історій персонажів, їх самих було забагато, може тому, деякі сюжетні лінії здались поверхневими. Загалом, слухання книг для мене особисто не замінить їх читання, але як додатково, особливо в дорозі, чому б ні.
Окрім “Клоуна Шалімара”, одним з найбільших вражень цього року стала книга “Екстрений секс (та інші відчайдушні заходи): правдиві історії із зони бойових дій”. Це мемуари трьох працівників ООН, які на початку 90х працювали в місіях в різних країнах, в тому числі там, де відбувався геноцид. Звісно, це було достатньо депресивне читання. Але мені ця книга відгукнулась, бо я є працівником цієї організації, я працюю в країні, де відбувається геноцид і це є моя рідна країна. Відчуття фрустрації, безсилля та люті часто є присутнім в нашій роботі і героям цієї книги воно теж притаманно. Тому, звісно, я багато спільного знайшла з їх почуттями. Чи я є надія на цьому шляху? Не знаю, можливо, так. Якнайменш, вона вже присутня в чесності цієї книги та відкритій критиці системи. Книга написана щиро, живою мовою, викликає почуття емпатії та співпереживання (українського перекладу, на жаль, нема).
Ще одне яскраве читацьке враження 2024 року, це нашумівша “Освічена” Тари Вестовер. Я розділяю ажіотаж та захоплення цією книгою: люблю читати історії життів, які, скоріш за все, ніколи не стануть історіями мого життя, але коли всю книгу запитуєш себе: а як би поступила в такій ситуації я? Це мемуари дівчини, яка виросла в сім’ї мормонів, але це книга також про цінність освіти, формування особистості та сімейні зв’язки. Книгу проковтнула, бо мене вона захопила від першої до останньої сторінки.
“Якби ж нам довелося побороти жорстокість людини до тварин за допомогою любові й співчуття, тоді ми б стояли на порозі нової ери моралі і духовної революції. І нарешті усвідомили б, що наша найунікальніша риса - людяність.”
Хочу виділити ще одну яскраву зірочку цього читацього року це “У пошуках надії” Джейн Гудолл - мемуари відомої дослідниці шимпанзе. Перша частина книги повністю мене поглинула – розповідь про дитинство та перші роки в Африці настільки надихаючі, що хочеться кинути все, зібрати рюкзак та помчати досліджувати краї, про які пише авторка. Для мене перша половина книги мала смак книжок, які я читала в дитинстві: про далекі країни і про тих, хто мандрує їх стежками. Якби я прочитала цю книгу в дитинстві, не виключаю, що Африка стала б континентом моєї мрії. Друга частина більш філософська та релігійна. Мені вона також відгукнулась, бо я сповідую ідеї вегетаріанства і була абсолютно згодна з усім, про що пише авторка. Тим не менш, я солідарна з відгуками, що хотілось би збільшити частину саме мемуарів, а не філософських роздумів і дізнатись більше про життя в Конго та дослідження шимпанзе.
Також в цьому році я прочитала ще одну книгу Ісабель Аййєнде - “Вітер знає моє ім’я”. Ця її робота не увійшла в список моїх улюблених, але через те, що в ній описується місця, дорогі моєму серцю – Новий Орлеан та Ель Сальвадор, - вона все одно подарувала мені дуже теплі моменти ностальгії. Різні часові епохи, драматичні історичні події, різноманіття країн та сімейні історії – сеньйора Аййєнде не зраджує своєму стилю, бо все це присутнє в цій книзі.
Вісім з прочитаних мною книг цього року відносяться до жанру нон-фікшн. В аннотації однієї з них “Кінець гендеру” Дебри Со написано, що вона “провокативна”, а в ще одній “Самознищення Європи” Дуґласа Мюррейя, що вона викликала бурхливі дискусії, критику з боку “ліберальних” ЗМІ та звинувачення в ісламофобії. Мені сподобались обидві! Серед нон-фікшну також хочу виділити “Вісім релігій, що панують у світі: чому їхні відмінності мають значення” Стівен Протеро: те, що треба, якщо ви також вірете, що суть всіх релігій дуже схожа, але відкриті дизнатись, чому, це не зовсім так. Книга дає базові знання про всі найрозповсюдженіші релігії світу.
Щодо книжок на іноземних мовах, то серед прочитаних домінувала англійська (три книжки), а іспанська та французька лише по одній.
“Якщо прихильники релігій світу й справді подібні до альпіністів, то вони сходять на абсолютно різні гори, намагаються досягти різних вершин і користуються при цьому різними спорядженнями та орієнтирами.”
Повний список книг 2024 року:
Найкращі року:
❤️“Клоун Шалімар” Салман Рушді
❤️“Екстрений секс (та інші відчайдушні заходи): правдиві історії із зони бойових дій” Кеннет Кейн, Ендрю Томсон, Гейді Постелвейт
❤️“Освічена” Тара Вестовер
❤️“У пошуках надії” Джейн Гудолл
Сподобались:
🌟“Вітер знає моє ім’я” Ісабель Аййєнде
🌟“Скляний замок” Джанет Воллс
🌟“Дорога на Асмару” Сергій Сингаївський (історія молодого українця, військового перекладача у складі радянських груп допомоги в часи штучного голоду в Ефіопії)
🌟“Розквітає найчервоніша з троянд” Лів Стрьомквіст
🌟“Арабески” Сергій Жадан
🌟“Курча з чорносливом” Маржан Сатрапі
🌟“Пачінко” Мін Джін Лі
Змішані враження:
🤔“Вулиця Есперанса” Нйаті Кені (це була моя перша книга про Філіппіни, саме тому її і купила - нічого ніколи не читала про цю країну. Тим не менш, чогось мені в цій історії не вистачило і процес її прочитання був довгим та нудним).
🤔“28: наступного літа в той самий час” Елін Гільденбранд (спроба дізнатись, чи можу я читати любовні романи. Можу, але задоволення мені це багато не принесло).
🤔“Ґалапаґос” Курт Вонегут (перша прочитана мною книга Вонегута. Мені сподобався гумор та загальна ідея, але історія все одно залишила після себе змішані враження. Але не хочу робити поспішних висновків - буду читати щось ще би прочитати щось ще у цього автора).
🤔“Танжер” Йван Козленко (Склалось враження, що це книжка не для широкого читача, а суто для тих, хто глибоко цікавиться кінематографом та акторським мистецтом. Хоча сама книжка починається доволі цікаво, описи місцевості неймовірні, вони дійсно створюють фізичне відчуття присутності читача. Мені також сподобались роздуми героїв про Одесу, її культуру та українськість зокрема).
🤔“Інші життя” Іман Гумайдан (жіночі роздуми про досвід війни в Лівані. Непогано, але радити не буду - книга не найсильніша в своєму жанрі).
Нон-фікшн:
🔬“Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях” Марк Ливин, Ілля Полудьоний
🔬“Самознищення Європи” Дуґлас Мюррей
🔬“Кінець гендеру” Дебра Со
🔬“37 буддійських штук” Ольга Корнюшина
🔬“Придурки на роботі” Тесса Вест
🔬“Вісім релігій, що панують у світі: чому їхні відмінності мають значення” Стівен Протеро
🔬“Чарівні слова. Що казати і писати, аби досягти свого” Джона Бергер
🔬“Міфологеми. Втілення невидимого світу” Джеймс Голліс
НІ року:
❌“Маленький друг” Донна Тарт (Так, як і у більшості, у мене були високі очікування від цієї книги та вони не виправдались. І справа навіть не в тому, ще це виявився не детектив як було заявлено в анотації і що розчарувало багато читачів. Початок книги мене дійсно захопив і я насолоджувалась повільним зануренням у фірмову Тартову атмосферу. Але вже в першій половині книги окрім цієї атмосфери, я так нічого для себе не знаходила. Я з задоволенням читала про взаємовідносини членів сім’ї головної героїні, про її почуття і роздуми, але мені шкода, що вони нікуди в сюжеті не привели: ні персонажів, ні читача. Довгі тартовські описи в цій книзі здебільшого навіювали на мене сон, а частини, де описували життя маргінальної сімейки, в якийсь момент я стала пропускати, бо мені було відверто нудно та нецікаво. Не можу сказати, що це книга ні про що, що це суцільні описи і переливання із пустого в порожнє. Ні - це книга про людські відносини, почуття та мораль. Але вона не є кращою у своєму жанрі й іншим я її радити не буду).
❌“Таємниця старого Лами” Дорж Бату (друга книга цього автора і я переконалась, що Дорж Баду не мій автор: мені не відгукується стиль його письма).
❌“Чотири скарби неба” Дженні Тінгуі Жанг (плоскі, одновимірні герої та така ж сама плоска історія. Таке враження, що мета цієї книги була просто описати страждання китайських емігрантів в штатах і більше нічого. Це деприсивна книга, де одне за одним стаються жахіття та й все. Марно витрачений час).
Таким був мій читацький 2024 рік. Читали щось з мого списку, чи співпали наші враження? Що з прочитаного в цьому році запам’яталось найбільше вам?
“Втрата мрії однією людиною, втрата рідного дому, порушення прав лише однієї людини, вбивство тільки однієї жінки - це втрата всіх наших свобод, всіх рідних домівок і всіх наших прагнень і сподівань. Будь-яка трагедія індивідувальна, але, водночас, це і трагедія всього людства.”
