Нью-Йоркський роман
Ви знаєте, як це буває. А якщо не знаєте, то читали в книжках, бачили у фільмах. Пристрасть. Хвороба. Залежність. Кохання? Такі стосунки - дурманні. Коли щоразу, йдучи, говоримо собі - більше ніколи. Це востаннє. Коли з головою у вир. І думаєш: я зовсім небагато. Тільки пальчики помочу. А сам - занурюєшся з головою, сам не помічаючи, як. Ми говоримо собі - я в будь-який момент можу піти. Зупинитися. Але ми не кидаємо. Такі романи. Романи, коли так терпко, але так солодко. Коли не можемо відрізнити, чи піднімаємося на крилах над своїм власним життям, чи стаємо чимось більшим, чи падаємо в безодню дедалі глибше й глибше, втрачаючи себе.
Ви знаєте, як це - коли не можеш відмовити собі в новій зустрічі? Коли біжиш. За ним. За нею. Востаннє, востаннє... А після - лаємо себе, знесилено опускаючись на своє порожнє ліжко. Забрав усе - всі сили, всю енергію... чи сама віддала? Гуляючи вулицями, стискаючи його руку. Сміючись голосніше за всіх, захоплюючись, обожнюючи. Потріпає всю душу, а потім - приголубить. І ти знову думаєш: а може в нас усе-таки вийде? Не виходить. Він знову холодний. Вона зайнята. Я зателефоную пізніше. Я зараз не можу говорити. І знову: збираю речі, йду. Знайду собі іншого. Буду з тією, хто простіший. Хто надійніший. З якою немає вогню, але немає й опіків. Твердо вирішив, спланував. Такі стосунки треба рвати. Припиняти. Йти без оглядки. Або змиритися з тим, що ти все життя будеш їхнім рабом, плачучи від щастя, отримуючи хазяйські пряники і стискаючи губи від образи, отримуючи стусани.
Ти взяв сірники, підпалив, уже заніс, щоб запалити цей міст. Такий уже майже рідний, що з'єднує два береги. Тебе минулу і тебе теперішню. Міст, такий спокусливий, такий багатообіцяючий. Міст, що приніс стільки щастя, але й стільки горя. Ти заносиш сірники, але тут - дзвінок. Ти добре знаєш цей номер. Від нього знову перехоплює подих...
Ти їдеш мостом. Сонце сліпить тобі очі через брудне скло вагона. Стукіт коліс. Стукіт серця. Ти більше не бачиш казкового пилку на тілах хмарочосів за вікном. Але їхній металевий блиск укотре перехоплює подих. Ти стискаєш сірники в руках. Але ти не можеш підпалити.
Нью-Йорк.
