Маршрут самостійної подорожі Домініканською Республікою
столиця Santo Domingo - Бухта Орлів Bahia de las Aguilas - Puerto Plata & Cabarete - півострів Samana
У багатьох людей до Домініканської Республіки трохи зневажливе ставлення: це як Туреччина, але далі й екзотичніше. «Домінікана» - таке прізвисько отримала Домініканська Республіка серед наших туристів. Там можна зробити гарні світлини з весільної подорожі і «тюленем» повалятися на пляжі Пунта Кани, попиваючи дешевий ром.
Я не була в Домінікані і в готелі Пунта Кани не жила. Зате я була в Домініканській Республіці. Я ходила по потворному ринку Duarte її столиці, готувала в олов'яній посудині банани для мангу на крихітній кухні моєї домініканської знайомої; ділила маршрутку разом зі злиденними гаїтянами на півдні країни. Я не бачила all inclusive готелів, зате бачила голих безгоспних дітей, що грають пластиковими пляшками на запорошених вулицях домініканських містечок; бачила худих безоких собак, які вальяжно переходять дорогу і сплять у затінку пальмового листя; я говорила про життя з чорношкірою ровесницею, у якої вже немає кількох зубів, зате є кілька дітей. Я не їла «європейських сніданків», зате їла на сніданок-обід-вечерю смажені банани і пила міцну сільську каву. Я бачила домініканські гори і бухти, з водою блакитного кольору очей самого Бога. Я бачила забутий ним рай. Адже як інакше назвати місце такої неземної краси і такої земної безвиході?
За фасадом однієї з туристичних мекк Карибського басейну ховається країна з минулим і сьогоденням, далекими від безтурботних картинок з буклетів туристичних кампаній. Прочитайте роман нобелівського лауреата Маріо Варгаса Льоси «Свято цапа» і подивіться документальні фільми про стосунки Домініканської Республіки з її сусідом по острову - Гаїті, і ви зрозумієте, про що я говорю. Ді-Ар (так місцеві називають свою країну) - це набагато глибше, ніж бухта популярного острова Саона.
До Домініканської Республіки літаки літають регулярно з більшості країн світу. Але, на жаль, я не можу поділиться проходженням повітряного кордону цієї країни. У Ді-Ар я припливла кораблем з Пуерто-Ріко (вартість квитка $100). У порту я заплатила збір $10, отримала штамп з візою на тридцять днів і без будь-яких проблем вирушила в десятиденну самостійну подорож цією неоднозначною карибською країною. Домініканська Республіка - не найпопулярніший напрямок для самостійних мандрівників. Але як не дивно, там досить легко подорожувати соло! На острові непогано розвинений різного роду громадський транспорт. Так званих «туристичних шатлів» я не бачила (хоча вони напевно є в найпопулярніших туристичних місцях на кшталт Пунта Кани), але є великі комфортабельні автобуси, які їздять на далекі відстані - ними, на пару зі звичайними маршрутками, я і пересувалася.
Столиця Санто-Домінго (Santo Domingo)
Столиця Ді-Ар, відверто кажучи, мені зовсім не сподобалася. Це велике, хаотичне, досить небезпечне місто, де крім як історичного колоніального центру дивитися особливо нічого. Двох днів на огляд вам вистачить з головою. Я зупинялася в одному зі спальних районів міста в хоста (за каучсерфінгом), де скуштувала всі принади звичайного домініканського життя у вигляді тропічних тарганів на кухні та холодної води в душі. Але в історичному центрі міста можна знайти готелі та хостели на будь-який гаманець. Навіть і не думайте селитися десь на околицях - усі визначні пам'ятки сконцентровані саме в центрі. А їх там досить багато, адже як не крути - Санто-Домінго це одне з найстаріших карибських міст, яке нерозривно пов'язане з історією завоювання Америки. І якщо місто за межами історичного центру і деяких бізнес-районів схоже на місиво з напів-розвалених маршруток, таксі, набитих людьми, стихійних ринків, заправних станцій і борделів, то по історичному центру можна знімати кіно! Кіноказку про піратів, завойовників і мореплавців, бо там кожна будівля має свою історію і часом незрозуміло, де вона закінчується, а починається вигадка.
Гуляючи центром, ви обов'язково натрапите на палац Алькасар-де-Колон (Alcázar de Colón, Plaza de España, Calle La Atarazana 2), який спочатку належав синові Христофора Колумба і 60 років слугував штаб-квартирою іспанських завоювань Мексики, Пуерто Ріко, Гватемали, Куби, Перу, Ямайки та Колумбії! Зараз там розташований історичний музей, вхід коштує $10. У музеї можна побачити предмети меблів і побуту, що колись належали сім'ї Колумба, одяг і прикраси, а також картини періоду Пізнього Середньовіччя і Відродження. Хоча багато предметів меблів є репродукцією, вони прекрасно передають дух епохи завоювань і дають точне уявлення про те, як жили найзаможніші з конкістадорів.
Фотогенічні руїни в центрі міста - це залишки найпершого госпіталю в Новому Світі, побудованого на початку 16 століття (Hospital San Nicolás de Bari, Calle Hostos 356). Надалі, саме ця будівля слугувала «шаблоном» для будівництва інших госпіталів в Іспанській Америці. Госпіталь пережив безліч історичних подій, нападів піратів, революцій, але землетрус 1908 року практично повністю його зруйнував, і вже понад сто років він так і стоїть, заселений лише голубами...
Найбільш вражаючий собор центру - Catedral Primada de las Americas (Calle Isabel La Católica), вважається найстарішим собором у Західній Півкулі. Саме там було знайдено останки Колумба наприкінці 19 століття. На жаль, всередині не збереглося жодного предмета з часів побудови базиліки: найвідоміший пірат Середньовіччя - Дрейк, використовував її як свій штаб під час окупації Санто-Домінго. Не важко здогадатися, що все майно собору було розграбовано, а сам собор зазнав вандалізму з боку його тимчасових мешканців. Служба в соборі проводиться щодня о 5 годині вечора. Останків Колумба в цій базиліці вже немає, за ними доведеться їхати в іншу частину міста. Там, на периферії, у величезному монументі Faro A Colon (Calle Luperón 2) стоїть гробниця найвідомішого першовідкривача в історії. Зовні мавзолей являє собою досить таки потворну сіру бетонну будівлю в найкращих традиціях мавзолеїв, усередині ж - більше схожий на католицький собор. Тіло Колумба століттями «дрейфувало» між Іспанією, Домініканською Республікою і Кубою. А близько ста п'ятдесяти років тому робітник, який трудився над реставрацією будівлі, знайшов непримітну скриньку, підписану «Пан Колумб». Звісно, Домініканська Республіка з радістю заявила, що саме ці останки є справжніми останками Христофора Колумба. Але ні вони, ні останки, що зберігаються в Севільї (Іспанія), досі не зазнали ДНК-аналізу, тож історія залишається оповитою таємницею і донині...
Крім таких «класичних» пам'яток, я рекомендую зайти в Музей Опору (Museo Memorial de la Resistencia Dominicana). Це музей про роки правління жорстокого домініканського диктатора Рафаеля Трухільо. Сучасна Домініканська Республіка багато чим йому завдячує - і хорошим, і поганим... У музеї ви побачите фото, відео, газети, що розповідають про той похмурий період домініканської історії і про людей, які боролися проти диктатури тирана. Вхід коштує $2, а за невелику додаткову плату вам видадуть аудіогід, який я дуже рекомендую взяти - він допоможе глибше сприйняти інформацію музею. Любителі піших прогулянок можуть пройтися місцевою набережною Малекон, яка розташована недалеко від центру міста, але дивитися там особливо нічого - вид непоганий, а під ногами - сміття.
Пляж Бухта Орлів (Bahia de Las Aguilas)
Готуючи маршрут по Ді-Ар, я натрапила на згадку пляжу «Бухта орлів» (Bahia de Las Aguilas). Місце описувалося як найкрасивіший пляж острова Еспаньола, але - дуже віддалений і практично недоступний самостійним мандрівникам. Не важко здогадатися, що мене цей нюанс не зупинив і я таки дісталася до воістину божественної краси бухти. Розповідаю, як!
Вставайте рано вранці і вирушайте на автовокзал Caribe Tours (27 de Febrero esq. Leopoldo Navarro). Купуйте квиток на автобус до Бараноа (Baranoha), $6. Після приїзду пройдіть дві вулиці вниз до зупинки місцевих автобусів (guagua) і сідайте в той, який йде до Педерналес (Pedernales) ($5,5). Загалом на дорогу у вас піде близько шести годин. І хоч поїздка місцевими маршрутками доволі виснажлива (запасіться перекусом і водою), з вікна вам відкриється вид на дуже непривабливу, але одну з реальностей Ді-Ар без будь-яких прикрас: найбідніші селища, хатини без дверей і вікон, гаїтянки, які годують немовлят просто над дорогою, і діти, що граються пластиковими пляшками в придорожньому пилу...
Вийшовши з маршрутки, вас обступлять місцеві хлопці на мотобайках (motoconcho), що пропонують довезти як до бухти, так і до готелю. Не ведіться - до готелю ви зможете дійти самі - селище невелике. А ось про бухту я раджу домовитися пізніше - запитайте у господарів готелю перевірених хлопців (але в середньому це коштує $15). Pedernales - це найзахідніше селище Домініканської Республіки. За півтора кілометра від нього вже лежить кордон із Гаїті. Хоч робити там особливо нічого, я вирішила не їхати на пляж того ж дня, а виспавшись, вирушити туди рано вранці наступного дня. Я зупинялася в готелі Hostal Doña Chava, кімната під ключ мені обійшлася в $25. На пляж мене підвозив Prieto - на ресепшені вам дадуть його контакти - хлопець надійний. Їхати до бухти - хвилин 40. Не забудьте кепку, окуляри, і сонцезахисний крем - сонце починає нещадно палити з 8 ранку. Чесно сказати, я навіть отримала невеликий сонячний удар після цієї поїздки - сховатися від сонця було ніде. Проте, побачене абсолютного того варте! Бухта Орлов - це 8 кілометрів кришталево-чистої бірюзової води, повністю ізольований від будь-яких населених пунктів. Пляж - незаймано-чистий, незайманий ні готелями, ні селищами, ні навіть пунктами продажу води. Уявіть: це тільки ви і нескінченність карибського моря! Авантюрним мандрівникам поїздка туди точно сподобається більше, ніж тур на популярний острів Саона.
Північ країни: Пуерто-Плата, Кабарете (Puerto Plata, Cabarete)
Наступним пунктом моєї подорожі була північ країни. Невеличке містечко Puerto Plata колись було одним із перших місць, де зароджувався туризм Домініканської Республіки. Нині ж, разом із сусіднім Cabarete - це найкращі напрямки для бюджетних мандрівників. Вони рясніють модними кав'ярнями та місцями, де вдень можна попрацювати з ноута, а ввечері послухати й потанцювати під живу музику. Під музикою і танцями я маю на увазі, звичайно ж, бачату - національне надбання Домініканської Республіки. Ще донедавна в латинському світі бачата асоціювалася виключно зі світом злочинності, злиднів і проституції. Закохані домініканці співали любовні балади про нещасливе кохання шляхетним повіям. Нині ж - це найпопулярніший музичний жанр у країні, який кілька днів тому був визнаний ЮНЕСКО нематеріальною культурною спадщиною людства.
Мені не вдалося знайти прямого автобуса з Педерналес до півночі або хоча б центру країни, тож мені довелося повертатися в Санто-Домінго. Там, на вже знайомому автовокзалі Caribe Tours, я пересіла на автобус до Puerto Plata. Дорога з півдня на північ довга - я приїхала до місця призначення близько дев'ятої вечора. Тож майте на увазі: хоч Домініканська Республіка і не найбільша країна, - переїзди нею громадським транспортом займають чимало часу. У Puerto Plata я зупинялася в гостьовому будинку, який тримає колишня вчителька зі Швейцарії - Casa Azul (Número 5E Proyecto 41). Номер для одного коштував $16. У будинку є кухня, відмінний вай-фай і він розташований недалеко від пляжу. З Puerto Plata маршруткою легко дістатися до Cabarete. Пляжі цього містечка вважаються найкращими в країні для кайтсерфінгу, а вегетаріанці та вегани нарешті відведуть душу в численних кафешках містечка.
Але якщо фалафелі та кайтсерфінг - це не про вас, поїдьте в довколишнє містечко Sosua. Напевно, це місто з однією з найнезвичайніших доль у всьому Карибському морі. На початку Другої Світової Війни Домініканська Республіка стала єдиною країною, яка готова була прийняти у себе велику кількість євреїв - близько ста тисяч. Через складність транспортування тільки 700 осіб змогли дістатися острова. Домініканська Республіка дала їм у ,jhu $10.000 і виділила землі в районі Sosua. Багато років переселенці намагалися налагодити сільське господарське виробництво і обжитися в Домініканській Республіці, але як вони не старалися - домініканський ґрунт виявився практично непридатним для сільського господарства, а населення відмовлялося їсти звичні для Європи продукти - такі, як, наприклад, помідори. Єдине, що дало більш-менш непоганий результат - це виробництво сиру та масла. Через труднощі виживання в тропічному незвичному для європейців кліматі, більшість євреїв згодом емігрувала до США. Нині в Sosua проживає близько 25 єврейських сімей, а колишню синагогу перетворили на музей Museo Judio de Sosua (Sosúa 57000).
Півострів Самана (Samana)
Останньою точкою моєї подорожі Ді-Ар мав стати півострів Samana на північному сході країни. Дістатися з Puerto Plata до нього легко - сідайте на прямий автобус, який вирушає від госпіталю. Півтори години часу - і ви вже в Las Terrenas, - найбільшому містечку півострова. Врахуйте, що пересуватися півостровом самому досить складно. Якщо ви без машини і не маєте бажання її знімати - практично єдиною вашою опцією стануть таксі-мотобайки, бо маршрутки острова не довезуть вас до віддалених пляжів.
Samana – один із найпопулярніших напрямків у Домініканській-Республікі, так що приготуйтеся платити за житло трохи більше, ніж в інших частинах країни. Або зробіть як я – знайдіть вписку на Каучсерфінгу! Мене дала притулок знімальна група з Туреччини. Хлопці вже понад рік живуть на півострові, знімаючи один із найпопулярніших сучасних реаліті-шоу The Survivor («Останній герой»). Хлопці мешкають в одному із закритих селищ, знімаючи там близько десятка вілл (на одній із них мене й поселили). Табір учасників знаходиться у джунглях у віддаленій частині півострова, але на змагання їх привозять до одного з довколишніх пляжів Лас Терренас, де побудована для цього спеціальна інфраструктура. Звичайно, я поставила багато питань про шоу, і на деякі з них хлопці не змогли відповісти, пославшись на таємницю виробництва, але загалом і в цілому, можу вам сказати: учасники справді живуть самостійним «острівним» життям. Допомога вони отримують лише у випадках проблем зі здоров'ям. За робочий час знімальна група веде досить розслаблене карибське життя, харчуючись у відведеному для них ресторані (де готують турецьку їжу), попиваючи ром у численних барах узбережжя та плаваючи у басейнах своїх вілл.
Якщо ви дісталися до Samana, не пропустіть одне з її найкрасивіших місць – водоспад Limon. У Las Terrenas попросіть підвезти вас до найближчого до водоспаду селища. Звідти - або пішки (йти приблизно годину), або на коні. Я була в Ді-Ар у період дощів, і місцеві гіди мене запевнили, що єдиний шлях до водоспаду лежить через річку глибиною мені майже до пояса і обійти її без коня немає можливості. Чесно сказати, я не знаю, чи це правда. Але щось мене зупинило від суперечки з місцевими провідниками (а моїх хостів поряд у той момент не було, щоб підказати), так що я добродушно погодилася і прокотилася до водоспаду на коні, заплативши за це місцевому чоловікові-провіднику близько $15, про що анітрохи не шкодую! Дорога до водоспаду лежить через пишні соковиті джунглі, де ви можете побачити дикі дерева какао, ананасів, манго та королівських пальм, а сам водоспад з далекого виглядає як кадр із фільму «Парк Юрського періоду». Висота водоспаду - 52 метри, і на тлі буйної тропічної рослинності, він виглядає так привабливо, що дуже складно утриматися від того, щоб не поринути в його прохолодну купіль.
Я провела на півострові близько трьох днів, досліджуючи місцеві пляжі і просто прогулюючись містом. На цьому моя десятиденна подорож Домініканською Республікою закінчилася, і завершивши її в столиці, я полетіла до Гватемали.
Поради мандрівникам:
- І хлопці та дівчата мають бути готовими до досить активної реакції місцевих на протилежну стать. Для мене Ді-Ар стала найскладнішою країною щодо подорожі соло.
- Запасіться заздалегідь готівкою. Одного разу з незрозумілої причини домініканські автомати перестали приймати мою банківську картку, а потім вона знову запрацювала в Коста-Ріці сама собою.
- Після заходу сонця будьте вкрай пильні в Санто Домінго – там регулярно грабують навіть місцевих.
- Обов'язково спробуйте мангу - це національна домініканська страва з товчених плантейнс.
- Сходіть на місцеву дискотеку - помилуйтеся, як гарно всі домініканці вміють танцювати.
- Якщо у вас буде час – досліджуйте центр країни та підніміться на найвищу точку Карибських островів – Pico Duarte (3080 м). Тільки змініть купальник на светр із шапкою – на вершині дуже холодно!
Бюджет на тиждень на одного:
Житло (хостели, гостьові будинки, дешеві готелі): $150
Їжа (стрітфуд, ринки): $140
Транспорт: $60
Пам'ятки: $50
Разом: $400
