Магічний реалізм повсякденності
У Латинській Америці духи живуть пліч-о-пліч із людьми. Причина тому - непроста історія у вигляді індіанського минулого, африканських вірувань, стародавніх традицій імперій майа, ацтеків та інків, непохитний авторитет і вплив католицької церкви... На виході вийшов еліксир, який невидимими щупальцями символізму, поетичності, сюрреалізму, і перебільшення реальності пронизує всі сфери життя Латинської Америки. Той, хто хоч трохи знайомий з культурою цієї частини світу, вже здогадався, до чого я веду. До улюбленого творіння Маркеса, Аййєнде, Есківіля, Борхеса і Кастанеди - магічного реалізму; до відправної і завершальної точки не тільки літератури, музики та образотворчого мистецтва Латинської Америки, а й усіх навіть найпрозаїчніших сфер її життя. Це вам скажуть не тільки герої книжок вищезгаданих авторів, а й прості смертні. Я знайома і з тими, і з тими. Але переказувати сюжети книжок сьогодні у мене бажання немає. Сьогодні я напишу про наймагічніші прояви життя: кохання і смерть. З латиноамериканської точки зору, звичайно.
Ми на роботі зараз спостерігаємо міні-мексиканську мильну оперу. У двох словах: один із кухарів побив свою гелфренд (та ще стерва, я вам скажу). Вона заявила на нього в поліцію, мужичка викликали до суду і майже депортували. Бідолашний наш косінеро перший тиждень ходив зашуганий, другий тиждень - злий як чорт, розповідаючи, що ненавидить усіх жінок, на третій тиждень із кухні почали долинати тужливі болеро та жалісливі бачати, а на четвертому - до мене долетіла чутка, що голубчики знову разом.
В один із нудних робочих вечорів, перетираємо ми всю цю історію з моїм гватемальським помічником, значить. Ну і я жартома питаю:
- Може, вона його зачарувала?
Алекс мені у відповідь на розслабоні:
- Так, пуеде сер (ісп.: може бути)... У мене нещодавно друга в Гватемалі ледве розчаклували від такої напасті. Так що, чим чорт не жартує!
- Та годі, - кажу, - Алекс, що ти чешеш як завжди! Баста я...(ісп.: досить уже).
- Не віриш? Можу відео показати. У дуплі знайшли його фото примотане до перцю чилі червоними нитками - це чорна магія! Приворот. Добре, що знайшли! Так би все життя провів із тією стервою...
І ось прикиньте: людина розповідає, і правду каже. Ну як правду - у тому, що він вірить у цю історію, я не сумнівалася. Коли Алекс бреше - я навчилася з одного погляду розуміти. Але це був - не той випадок.
- Ну і часто, - кажу, - такі штучки в Гватемалі застосовуються?
- Та постійно. Усе, що хочеш, можна начаклувати! Ці чаклуни вміють дуже багато чого! У мене кілька років тому батько захворів. Уже при смерті був. Нічого не допомагало йому. Мати покликала шамана, і він вилікував батька за допомогою оливкової олії.
- Оливкової олії? - (це звучить менш переконливо, ніж перець чилі).
- Ага, заклинання прочитав, олією його натер - і пшик! Хвороби, як і не було!
- Ммм... а щоб демонів із людей виганяли, бачив колись? - (я вирішила йти ва-банк, згадуючи сюжети тих самих книжок у стилі магічного реалізму).
І тут, увага:
- Так. Бачив, як із живота моєї сестри витягли козла.
На цьому моменті я мало не поперхнулася гватемальською булочкою з цукром (дуже смачна).
- Чіво??? (ісп. козел) - кажу, - той що «меееее»???? - (вирішила перепитати навіть. Раптом забула слово «чіво»).
- Ага, сі. Моя сестра вийшла заміж за заможну людину нашого села. Багато хто заздрив, косо дивився. І хтось наклав прокляття. Довелося витягати козла прямо з її живота, щоб позбутися прокляття.
Не знаю чому, але на цьому місці я вже й справді всьому повірила. Хоча треба було, хтось скаже, навпаки.
- З живота.... І як він звідти вийшов?
- Вистрибнув. Козеня таке. На стелю вистрибнуло. Священик спіймав його в мішок, і вже далі я не знаю. Але сестрі відразу краще стало.
Я, коротше, стою дивлюся на Алекса з виряченими очима. Навіть про булку забула. «Ну і справи...» думаю. Так, ну віриш-не віриш, а в житті всяка інформація може стати в пригоді.
- Алекс, чуєш... Це... А скільки коштує любовний приворот? Ти не думай, я не собі - це для подружки.
- 300 кетцалей приблизно (прим. авт.: це близько 40 доларів). Приходиш із фото людини, або волосиною її: чікі-пікі, і вона - твоя. У Брукліні теж наші шамани є. Але тут я б їм не довіряв. Пам'ятаєш, у нас один доставщик їжі кілька років тому зник? Шаман нам сказав, що його вбили. А насправді він напився і потонув у канаві біля дев'ятої стріт.
У канаві... Канава, напевно, відповідає в цій історії за реальність. А перець-чилі в дуплі - за магію. Хоча ні той постачальник їжі, ні відео з дуплом - знайдені не були. Як вода і шоколад у книжці Лауре Есківіль, у Латинській Америці переплітаються магія і реальність. І ціна кожної такої історії, не триста кетцалів, а «la creencia» - віра...
