Смажені банани, "Сто років самотності" та ЦРУ
Я тут вирішила поділитися цінною життєвою інформацією - як смажити банани. Так, а що думаєте, налили олію на пательню, нарізали банан і готово? Ха-ха, помиляєтесь! Тут є маааленький карибський секретик, який мені розповіли. Записуйте, коротше, кому треба.
По-перше, звичні нам жовті банани ніхто не смажить. Смажать plantains (plátanos (ісп.) - різновид бананів, у яких багато крохмалю і значно менше цукру. По-друге, плантейнс - це універсальна їжа, їх готують абсолютно всіма способами, а не тільки смажать. Із плантейнс можна робити десерти, супи, пюре, сендвічі, використовувати їх як основну страву, гарнір або аперітив, їх їдять на сніданок, обід і вечерю, подають як закуску до пива або рому. У Перу навіть роблять напій на їхній основі! Поки плантейн зелений, він нагадує картоплю, він твердий усередині, а його шкірку треба зрізати ножем - вона дуже жорстка. Але коли він дозріває - зовні майже не відрізнити від звичайного жовтого банана. Maduros - стиглі плантейнс, - теж активно використовуються в кулінарії в різних варіаціях.
Взагалі плантейн - це один із десяти базових продуктів людства (за своєю поширеністю він іде одразу після рису, кукурудзи та пшениці). Плантейн був однією з перших рослин, окультурених людиною, сталося це в південно-східній Азії. Звідти він перекочував до Африки, а потім - у 15 столітті, - на карибські острови, в центральну Америку і північ Південної. У цих регіонах він і досі є важливою складовою базового раціону населення.
Для багатьох африканських народів і народів Латинської Америки, плантейн має сакральне значення. Це продукт, який становив основну частину раціону рабів. Він не тільки слугував джерелом енергії під час виснажливої праці, а й був однією з небагатьох речей, яка пов'язувала вирваних з корінням людей зі своєю батьківщиною. Для карибських островів плантйн - це один із символів самоідентифікації, карибської культури, це символ маскулінності, згуртованості, виклику і культурної гордості. У музеї мистецтв Сан-Хуана (Пуерто-Ріко) навіть є ціла зала з творами мистецтв, присвяченими плантейнс - «Plátano pride». А в іспанській мові Пуерто-Ріко є вислів «mancha de plátano» - пляма від платано. Він метафорично описує культурну приналежність пуерториканців до свого острова, до своєї непростої ідентичності, одне до одного; це матеріальний символ, вкарбований у самоідентифікацію острова.
Мофонго (на першому плані) - пюре з плантейн, фаршироване м’ясом або креветками
Страви з плантейнс для карибського регіону - це типу як борщ і вареники для східноєвропейців. Кожен народ готовий майже з піною біля рота доводити, що спочатку вони були придумані саме на їхній території. Тож запитайте в домініканця і пуерториканця: мофонго (це страва-король) - воно чиє? Наше! Відповідатимуть вам обидва!
Отже, не минуло й кількох сотень знаків: як приготувати найпростішу (але таку смачну) страву з плантейнс - tostones (карибський варіант назви страви. У Центральній і Південній Америці шукайте в меню patacónes). Барабанний дріб!
Берете платано. Зрізаєте шкірку. Ріжете платано як звичайний банан (товстенькими скибочками), і кладете на сковорідку з гарячою олією. Солите, обсмажуєте з кожного боку по хвилині і витягуєте. Тут починається секрет, увага. Кожну скибочку платано через паперову серветку придавлюєте дном склянки. Сплющені скибочки знову обсмажуєте по 2-3 хвилини з кожного боку. І вуаля! Кого там треба вразити - вразиться, перевірено! Тостонес подають із різними соусами: часниковим, майонезом, гострою сальсою... я найбільше люблю з гострим майонезом і соусом тартар.
Ось цікаво виходить, так: здавалося б, ну банан і банан. А за таким поширеним і нехитрим продуктом стоїть, насправді, історія, довжиною в тисячі років. Історія, багато в чому сумна і значуща для величезної кількості людей. Я коротко описала лише загальні моменти, що її стосуються. Якщо погуглити, можна знайти інформацію про те, як банани послужили одним з інструментів США окупації економік багатьох країн Латинської Америки. United Fruit Company (етикеточку Chiquita на бананах усі знають) володіла величезними сільськогосподарськими територіями в Центральній Америці, на півночі Колумбії та в Еквадорі й побічно впливала на економічний і політичний розвиток цих країн. Коли на початку 20 ст. у Гватемалі та Гондурасі було здійснено спроби повалити американську монополію, ЦРУ влаштувало в цих країнах державні перевороти і на довгі десятиліття встановило там проамериканські, фактично військові диктатури. Про протести на бананових фабриках, що призвели до десятків смертей, написав у «Сто років самотності» Г.Г. Маркес, а чилійський поет П.Неруда так описав американську окупацію найродючіших земель Латинської Америки:
“Юнайтед Фрут приберегла собі найсоковитіше,
центральне узбережжя моєї землі,
солодкий стан Америки.
Надала нове ім’я цим землям
«Бананові Республіки»,
і над сплячими покійниками,
над неспокійними героями,
які завоювали владу,
свободу та прапори,
встановила буффонаду.
”
Я розумію, що тепер ніхто не зможе з легкою душею їсти банани, вибачайте. Але рецептом від смутку я таки поділилася: тарілочка смажених тостонесів і темний ром з колою. Буен провэчо!
