Центральна Америка: питання-відповіді
На кордоні між Коста-Рікою та Панамою
Тиждень тому я повернулася з 3,5-місячної подорожі Центральною Америкою та Карибськими островами. Перш ніж писати розгорнуті статті з маршрутами цієї подорожі, я вирішила письмово дати відповіді на найпопулярніші запитання, які мені ставлять. Візьму сама в себе інтерв'ю, так би мовити!
1. Де мені найбільше сподобалося:
Найлегше сказати, де сподобалося найменше – у Гондурасі та Коста-Ріці. У Гондурасі через справді важку загальну атмосферу і неможливість розслабитися, а в Коста-Ріці через надмірну туристичність країни. Мені дуже сподобався Ель Сальвадор: його доброзичливі, щирі, дбайливі мешканці; різноманітна смачна вулична їжа; космічної краси тихоокеанські заходи сонця; компактність країни та зручність там подорожувати. В Нікарагуа мені зустрілись класні друзі і ми там ходили на непогані дискотекі. Гватемала запам’яталась різноманітністю пам'яток, неймовірної краси природними ресурсами та можливістю побачити унікальну культуру майя. Панама гарна своїм карибським узбережжям та глибоким соковитим зеленим кольором своїх лісів; Домініканська Республіка – звичайно ж, казковими пляжами. Ну а Пуерто-Ріко завжди залишиться моїм улюбленцем, бо це перша країна Латинської Америки, яку я відвідала.
Чікенбаси - місцеві автобуси
2. Як я пересувалася:
З Пуерто-Ріко до Домініканської Республіки я пливла кораблем, з Домініканської Республіки до Гватемали – летіла літаком. Між країнами я переїжджала місцевими автобусами, кордони переходила пішки. Усередині країн використовувала всі види транспорту: автобуси, таксі, мотоцикли, човни, автостопи.
3. З ким я подорожувала:
Я вирушила у подорож самостійно. Але насправді, мандруючи самостійно, ви рідко буваєте одні! Ви постійно зустрічаєте попутників, з ким за бажанням можете проводити час або навіть подорожувати разом, поки ваші маршрути збігаються. Крім того, дуже рятує CouchSurfing – компанія з кимось місцевим завжди забезпечена. У мене були моменти, коли я навіть втомлювалася від людей і навпаки прагнула побути одній хоч кілька днів!
4. Як я користувалася грошима:
Я користувалася дебітною карткою та знімала гроші у місцевій валюті у терміналах. У більшості цих країн готівка – це найпоширеніша форма оплати. Навіть у хостелах часто не можна розплатитися карткою.
5. Де я жила:
У хостелах та користуючись CouchSurfing. Середня ціна за хостел у Центральній Америці (за винятком Коста-Ріки та Панами) – $8-10 за ліжко в дормі (кімната, де сплять 6-12 осіб). У Коста-Ріці та Панамі найдешевші варіанти за дорм – $13-15.
CouchSurfing популярний не скрізь. Я зупинялася так у хостів у Домініканській Республіці, Гватемалі, Ель Сальвадорі та Коста-Ріці. У Гондурасі та Нікарагуа вперше за мій восьмирічний «стаж» використання цієї платформи ніхто не відгукнувся на мій запит.
6. Чи не було у мене проблем із розумінням мови:
Ні, я швидко адаптуюсь до різних діалектів та акцентів іспанської, так що я тільки насолоджувалася регіональними розмаїттями іспанської Центральної Америки. Я зустрічала дуже багатьох мандрівників, які не знали іспанської і це не заважало їм подорожувати Центральною Америкою. Хоча, звичайно, шанси, що вас обрахують у тому ж громадському транспорті, якщо ви не розмовляєте мовою, набагато вищі. Сама неодноразово була свідком такого.
7. Чи не було мені страшно:
Ні, мені не було страшно. Мені було дуже хвилююче, коли я готувалася до подорожі останні два тижні. Сидячи вдома в Нью-Йорку, мені почало здаватися, що зі мною можуть статися всілякі страшні речі. Але коли я переступила поріг літака в Пуерто-Ріко, всі мої хвилювання розсіялися. Хоча, звичайно, я завжди намагалася тримати вухо гостро: все-таки в Латинській Америці не можна бути таким же безтурботним як у спальному районі Брукліна. Хоч і там всяке трапляється.
Гватемальский сніданок
8. Що я пила та їла:
Найчастіше я їла в дешевих «їдальнях», де їдять місцеві або ходила на ринок, якщо в хостелі була кухня. Другий варіант мені підходив найбільше з двох причин: по-перше, мені подобаються ринки як місце спостереження за місцевою культурою, а по-друге, на ринках можна купити овочі та фрукти, які в закладах харчування не дуже популярні. На жаль, у культурі Центральної Америки та Карибських островів, вегетаріанська дієта, м'яко сказати, не дуже популярна навіть не дивлячись на достаток злаків, бобових, овочів, фруктів та різноманітних бульб. Не приховуватиму: мені довелося порушити свою вегетаріанську дієту кілька разів просто через те, що нічого крім м'яса в меню не було.
Пити з-під крана воду у цій частині світу іноземцям не рекомендується. Місцеві іноді це роблять – їхня імунна система пристосована до тамтешніх бактерій. Туристи можуть підхопити серйозні захворювання.
У Центральній Америці можна знайти хороший ром, а ось хорошу каву дуже складно. Практично вся найкраща кава, що росте в регіоні, продається на експорт. Місцевому населенню залишається пити дешеве розчинне пійло.
9. Як це бути самостійною дівчиною-мандрівницею:
Так само, як і самостійною дівчиною у звичайному житті. Практично все погане, що може статися з дівчиною-мандрівницею, може статися і з хлопцем. Хоча деякі радили, я не носила обручку і часто дійсно правдиво відповідала, що я подорожую одна. Окрім нескінченних «Гей, красуня» на вулицях, зі мною не трапилося жодної неприємної ситуації.
10. Як я планувала подорож:
Я практично нічого не планувала заздалегідь. Намітивши приблизно місця, куди б мені хотілося поїхати, все вирішувалося само собою. Наприклад, я не планувала їхати в Ель Сальвадор, але в Гватемалі я зустріла багатьох мандрівників, які захоплено відгукувалися про цю країну, і я вирішила змінити свій план і теж туди заїхати (у результаті ця країна стала однією з найулюбленіших у регіоні). Найчастіше «направляють» мандрівники, які вже побували в країнах, розповідаючи про їхні маршрути та враження та люди з CouchSurfing. Я практично ніколи не резервувала заздалегідь автобуси чи хостели – вся подорож пройшла на спонтанній ноті.
Леон, Нікарагуа
Больше по темам: