Як уникнути зустрічі з мачете: поради самостійним мандрівникам
Готуючись до подорожі Центральною Америкою, я переглянула кілька десятків відео на тему «Поради з безпеки для самостійних мандрівників». Не ходіть вночі поодинці, не залишайте без уваги свій рюкзак, не вдягайте ювелірні прикраси… Чесно сказати, більшість цих порад відноситься до галузі звичайного здорового глузду і застосовується до більшості життєвих ситуацій в принципі, а не лише у разі самостійних подорожей. Якщо ви свідома людина, яка дорожить своїм життям (і технікою) – сумніваюся, що вам спаде на думку розгулювати з величезною камерою в нетрях Ель Сальвадора, ну а якщо не дуже свідома – тут уже ніякі поради не допоможуть. На основі цих відео та власного досвіду, у процесі подорожі я знайшла свою «формулу безпеки», яка провела мене від Гватемали до Панами в цілості та безпеці. І хоча саме зі мною не трапилося жодної потенційно небезпечної ситуації (крім таки однієї), я зустріла кількох мандрівників, з якими такі ситуації трапилися. Але всі залишилися живі-здорові, що найголовніше. Розповідаю, значить, як я не натрапила на мачете:
1. Дорога (і не дуже) техніка. Так, Центральна Америка – це справді не те місце, де ви можете безтурботно користуватися вашими гаджетами. За винятком таких небагатьох туристичних місць як Коста Ріка, Антігуа (Гватемала), Панама-Сіті і ... та й усе, мабуть. У будь-якому місці Центральної Америки існує ймовірність крадіжки телефону або камери, особливо після настання темряви або рано вранці. Це не перебільшення – у Центральній Америці не варто лишній раз витягувати свій телефон. Слухати музику у навушниках – теж. Дуже велика ймовірність того, що в Гондурасі пісню ви, швидше за все, не дослухаєте.
Я їздила з двома телефонами та ноутбуком. Усі троє благополучно доїхали додому. Гуляючи, я завжди клала телефон у внутрішню кишеню куртки, передню кишеню шорт або маленьку сумку на грудях. Пересуваючись між місцями, всі три гаджети я носила в маленькому рюкзачку і ніколи не залишала його без нагляду.
Часто я ходила одна на пляжі, піддаючись спокусі і беручи з собою телефон, щоб робити фотографії. Візьміть на замітку - це досить ризикована справа, яка до того ж створює масу незручностей. Купаючись, ви завжди повинні бути готовими вибігти з води і кинутися навздогін за потенційним грабіжником.
2. Гроші. Дуже багато влогерів-мандрівників радять завжди носити з собою купюру в $50, щоб відкупитися у разі пограбування. Я бачу сенс робити це у самостійних сходженнях у гори або просто походах на дискотеки з потенційно пізнім поверненням. Хоча зізнаюся: я особисто завжди забувала брати з собою купюру. Говорячи про гроші, я просто ніколи не брала великі суми з собою, не показувала на людях великі банкноти (якщо, наприклад, йшла з банку), завжди діставала лише маленький простий гаманець із дрібними купюрами. Банківську картку я брала із собою лише у виняткових випадках, майже завжди залишаючи її під замком у хостелі або вдома у хоста. Тут правило просто: не світіть, що у вас є гроші.
3. Напої. Страшилка про наркотики, підсипані в напої в клубах, популярна і в Харкові, і в Манагуа. Тут усе, як і скрізь: так, треба завжди слідкувати за своїми напоями. Мого хорошого друга дійсно так обдурили у Нікарагуа. Красуня-нікарагунка пурхнула як колібрі разом з грошима та телефоном, поки мій друг солодко спав після парочки поцілунків і склянок рому.
4. Час дня. Влогери, як один, повторюють як молитву: не ходіть після настання темряви. Я також не можу цьому заперечити. Я завжди намагалася приїжджати в нове місце до темряви і ніколи не ходити самій в нових незнайомих місцях після шостої вечора. Приїжджаючи на нове місце, я питала у місцевих, працівників хостела, моїх хостів, наскільки безпечне це місце після темряви. Насправді, дуже небезпечних місць у межах туристичних зон, не так вже й багато (практично всі хостели розташовані в більш-менш безпечних районах), так що вийти за вечерею в центрі міста о 8-9 вчора найчастіше не було проблемою.
5. Я дійсно вважаю, що один із найважливіших моментів у питаннях безпеки, це – спілкування з місцевими. Місцеві, волонтери чи працівники хостелів завжди знають безпечні та не дуже райони міста. Куди кажуть, краще не йти – краще не йти. Хоча іноді навіть їхні поради треба ділити на дві. На кораблі в Домініканську Республіку я зустріла літнього домініканця, який почув про мій маршрут і що я мандруватиму одна, п'ять разів мене перехрестив і потім щодня присилала мені смс-ки з благословеннями: він вважав, що його рідна Домініканська Республіка дуже небезпечна країна для самостійних мандрівників. Але таке ставлення до подорожей характерне для всіх, хто живе все життя практично не виїжджаючи за межі навіть рідного міста.
6. Прислухатись до своєї інтуїції. Це теж одна з популярних «влогерських» порад, і я з ним цілком погоджуюся. У небезпечній ситуації, з якою я зіткнулася, саме незрозуміле внутрішньо чуття підказало мені вийти того дня з автобуса. Я не можу бути впевненою, що, якби я там залишилася, наш автобус був би пограбований бандитами, але вирішивши все-таки з нього вийти і не продовжувати розмови з дуже підозрілим чоловіком, я злегка видихнула.
У громадських місцях я раджу завжди звертати увагу на ваше оточення. Як показує практика, тих, хто хоче вас пограбувати, згвалтувати чи вбити дуже мало. Найчастіше люди просто дивляться на вас із цікавості, от і все. Але тримати «вушка на маківці» ніколи не завадить.
7. Люди з мачете. Всі, хто мандрують Центральною Америкою, чули про історію пограбувань людьми з мачете. Таке явище існує в цьому регіоні, брехати не буду. Раніше більше – нині менше. Убезпечити себе від нього, мабуть, практично неможливо. Єдині два правила, яким слідувала я були: завжди кілька разів уточнювати маршрути та зупинки місцевих автобусів (деякі з них їдуть неблагополучними районами, вам дійсно краще не виходити в таких місцях), і дотримуватися порад місцевих «не ходити самим на вулкани». Люди завжди обізнані про випадки пограбування туристів і завжди вас про це попередять. Наприклад, ми не стали сходити на одну з гір біля озера Атітлан у Гватемалі, бо в нашому хостелі було написано оголошення про часті там пограбування. В Ель Сальвадорі господар хостелу мене попередив, що на водоспади Таманіці самій теж ходити не рекомендується. Нещодавно там були пограбовані бразильські туристи. У таких випадках краще справді прислухатися до порад, і йти або з місцевими знайомими, або з гідами.
8. Поради дівчатам: носити обручку, нікому не говорити, що мандруєте самі, не одягатися зухвало. Спростовано всі. Кільце я не носила. Ось не носила й усе. Часто казала правду: так, я мандрую сама. Без чоловіка, але із друзями. Одяг… Провокаційно я, звичайно, не одягалася, але в Центральній. Америці на вас звертають увагу хоч ви в коротких шортах, хоч у джинсах, хоч у сорочці і з немитим волоссям. Як показала практика, нічого крім вербальної уваги без вашої активної участі вам не світить. За руки ніхто не хватає, до стін не притискає. Але до нескінченних «компліментів» доведеться, звикнути. Питання жіночої безпеки у Центральній Америці зводяться до звичайних правил, які діють будь-де у світі. А ось на карибських островах, я порадила б бути особливо обережними хлопцям: історії про агресивних дівчат публічної професії дуже актуальні. У Санто-Домінго парубкам-блондинам справді іноді доводиться зовсім не солодко.
9. Не одягати дорогі прикраси. Так, не перевіряйте долю – залиште золоті сережки та ланцюжки вдома. Не варто ще раз привертати до себе увагу, вистачить і вашого айфона. Краще зробіть внесок у місцеву економіку та купіть традиційні сережки у місцевих торговців. І їм приємно - і ви краще впишетесь в антураж.
10. І останнє. Розслабтеся та посміхайтеся. Заляканий напружений погляд лише притягне до вас небажаних суб'єктів. Завжди і скрізь не втрачайте впевненого вигляду. Навіть якщо ви гадки не маєте, куди йдете. Успіхів!
